- Дискусія починається з опису декількох випадків, які пригадуються. Спочатку повідомляються додаткові відомості про вже відому групі ситуацію. Як випадок може бути кваліфікована навіть коротка зустріч з клієнтом, якщо вона, на думку психотерапевта, становить інтерес.

  - Група та доповідач намагаються визначити суть стосунків між клієнтом і психотерапевтом за допомогою коментарів та вільних асоціацій з приводу даного випадку.

  - Супервізор, як ведучий групи вивчає цей процес, спрямовує і стимулює його, робить висновки та дає інтерпретації.

  - В умовах довгострокового групового процесу виявляються несвідомі аспекти відносин, що виникають з «перенесення». Вони проявляються психотерапевтом як на рівні клієнта, так і на рівні колег. Тому це є навчальним процесом, і процесом відносин.

  - Для балінтовських груп немає необхідності в підготовці доповіді, у відновленні в пам'яті та документуванні епізоду з обговорюваного випадку. Більш продуктивними є спонтанні розповіді, так як аналіз забутих важливих деталей часто дає цінну інформацію для виявлення «сліпих плям». Розповідь будується у вільній формі без обмеження у часі і її не перебивають. Далі ведучий допомагає сформулювати питання по викладеному матеріалу таким чином, щоб вони були сконцентровані на взаєминах психотерапевта та клієнта, а не на технічних деталях сесії.

  - Завдання ведучого утримати групу від «сповзання» до клінічного розбору питання «Що треба робити з пацієнтом?». А також утримати від зсуву спрямованості роботи групи в сторону особистісної психотерапії, викликаної емоційною залученістю учасників групи.

  - Супервізор важливо стежити за фокусом обговорення консультант-клієнт і не допустити виникнення групової дискусії.

  - На закінчення слово надається психотерапевту для дачі зворотного зв'язку.

  -